СУМАМЕД® таблетки, що диспергуються Тева Україна

Використання

Застосовують внутрішньо, за 1 год до чи через 2 год після прийому їжі. У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу належить прийняти якомога раніше, а наступні ― з інтервалами у 24 год. Таблетку, що диспергується, попередньо розчиняють у щонайменше 50 мл води. Перед застосуванням слід ретельно розмішати отриману суспензію. Дорослі та діти віком від 12 років з масою тіла ≥45 кг. При інфекціях ЛОР-органів, дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) загальна доза азитроміцину становить 1500 мг (500 мг 1 раз на добу). Тривалість лікування становить 3 дні. При мігруючій еритемі загальна доза азитроміцину становить 3 г, яку слід приймати за такою схемою: 1000 мг у 1-й день, після чого — по 500 мг 1 раз на добу з 2-го по 5-й день. При інфекціях, що передаються статевим шляхом, рекомендована доза азитроміцину становить 1000 мг одноразово. Діти віком 3–12 років з масою тіла <45 кг. При інфекціях ЛОР-органів, дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) азитроміцин застосовують з розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів (загальна доза азитроміцину становить 30 мг/кг). Таблиця 2. Розрахунок дози для дітей з масою тіла <45 кг. Дітям віком до 3 років рекомендується застосовувати Сумамед, порошок для оральної суспензії (100 мг/5 мл), або Сумамед форте, порошок для оральної суспензії (200 мг/5 мл). При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, препарат Сумамед застосовують в дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 діб (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг/добу. При мігруючій еритемі азитроміцин застосовують з розрахунку 20 мг/кг 1 раз на добу у 1-й день, після чого − 10 мг/кг 1 раз на добу з 2-го по 5-й день. Для зручності застосування курсової дози 60 мг/кг у дітей рекомендується застосовувати Сумамед, порошок для оральної суспензії (100 мг/5 мл), або Сумамед форте, порошок для оральної суспензії (200 мг/5 мл). Пацієнти літнього віку. Для осіб літнього віку немає необхідності змінювати дозу. Оскільки у пацієнтів літнього віку можуть відмічати порушення електричної провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes. Пацієнти з порушенням функції нирок. Для пацієнтів з незначними порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10–80 мл/хв) можна рекомендувати такі самі дози, що й для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 мл/хв). Пацієнти з порушенням функції печінки. Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Досліджень, пов’язаних із застосуванням азитроміцину у таких пацієнтів, не проводилося

Упаковка

таблетки дисперговані 125 мг блістер, № 6
таблетки дисперговані 250 мг блістер, № 6
таблетки дисперговані 500 мг блістер, № 3, 6
таблетки дисперговані 1000 мг блістер, № 1, 3

Склад

Азитроміцин 125 мг
Азитроміцин 250 мг
Азитроміцин 500 мг
Азитроміцин 1000 мг

Діагнози

Гостра респіраторна вірусна інфекція
Гострий алергічний бронхіт
Гострий бронхіт
Гострий ларингіт
Гострий отит
Гострий риносинусит
Гострий сальпінгоофорит
Гострий середній отит
Гострий трахеїт
Гострий фаринготонзиліт
Запальні хвороби жіночих тазових органів, викликані хламідіями (A56.1 +)
Інша пневмонія, збудник не уточнений
Інший гострий синусит
Обструктивний бронхіт
Отит
Піодермія
Пневмонія
Позагоспітальна (позалікарняна) пневмонія
Середній гнійний отит
Хламідіоз

Дозування

Досвід клінічного застосування азитроміцину свідчить про те, що побічні явища, які розвиваються при прийомі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що відмічені при застосуванні звичайних терапевтичних доз. Вони можуть включати діарею, нудоту, блювання, зворотну втрату слуху. У разі передозування при необхідності рекомендується прийом активованого вугілля та проведення загальних симптоматичних і підтримувальних лікувальних заходів

Взаємодія

Антациди. При вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не виявлено змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину знижувалися приблизно на 25%. Не слід приймати одночасно азитроміцин і антациди. Цетиризин. У здорових добровольців при одночасному застосуванні азитроміцину упродовж 5 днів із цетиризином 20 мг у рівноважному стані не відмічені явища фармакокінетичної взаємодії чи суттєві зміни інтервалу Q–T. Диданозин. При одночасному застосуванні добових доз 1200 мг азитроміцину з 400 мг диданозину на добу у 6 ВІЛ-позитивних добровольців не виявлено впливу на фармакокінетику диданозину в рівноважному стані порівняно з плацебо. Дигоксин і колхіцин. Повідомлялося, що одночасне застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин, та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин і колхіцин, призводить до підвищення рівня субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Отже, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові. Зидовудин. Одноразові дози 1000 мг та багаторазові дози 1200 або 600 мг азитроміцину чинили незначний вплив на плазмову фармакокінетику або виділення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних не з’ясована, але може бути корисною для пацієнтів. Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не спричиняє індукції або інактивації печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболітний комплекс. Ріжки. З огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується. Були проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і нижченаведених препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається за участю цитохрому Р450. Аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг/добу) та азитроміцину (500 мг/добу) не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину у плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМГ-КоА-редуктази). Проте в постмаркетинговий період було зареєстровано випадки рабдоміолізу у пацієнтів, що застосовували азитроміцин зі статинами. Карбамазепін. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не чинив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або його активні метаболіти. Циметидин. У фармакокінетичному дослідженні впливу однократної дози циметидину, прийнятої за 2 год до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не виявлено. Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здоровим добровольцям. У постмаркетинговий період були отримані повідомлення про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’язок не встановлений, слід проводити моніторинг протромбінового часу у разі призначення азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину. Циклоспорин. У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які отримували пероральну дозу азитроміцину 500 мг/добу упродовж 3 днів, а потім одноразову пероральну дозу циклоспорину 10 мг/кг, було продемонстровано значне підвищення Сmax та AUC0-5 циклоспорину. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів. Якщо одночасне застосування цих препаратів є необхідним, слід контролювати рівні циклоспорину і відповідним чином коригувати дозу. Ефавіренц. Одночасне застосування одноразової дози 600 мг азитроміцину і 400 мг ефавіренцу щоденно протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і Т½ азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте відмічено клінічно незначне зниження Cmах (18%) азитроміцину. Індинавір. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів. Метилпреднізолон. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин суттєво не впливав на фармакокінетику метилпреднізолону. Мідазолам. У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг/добу протягом 3 днів не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу, який застосовувався як одноразова доза 15 мг. Нелфінавір. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраціях (750 мг 3 рази на добу) зумовлює підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значущих побічних явищ не виявлено, отже, немає потреби у корекції дози. Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на концентрацію цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія виявлена у пацієнтів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцину не встановлений. Силденафіл. Не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту у здорових добровольців чоловічої статі. Терфенадин. У фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Не можна виключити можливість такої взаємодії повністю; однак даних про наявність такої взаємодії немає. Теофілін. Відсутні дані щодо клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні азитроміцину і теофіліну у здорових добровольців. Тріазолам. Одночасне застосування у здорових добровольців азитроміцину 500 мг в 1-й день і 250 мг на 2-й день з 0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники тріазоламу порівняно із застосуванням тріазоламу і плацебо. Триметоприм/сульфаметоксазол. Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу подвійної концентрації (160 мг/800 мг) упродовж 7 діб із азитроміцином 1200 мг на 7-му добу суттєво не впливало на Cmax, загальну експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значення концентрації азитроміцину в сироватці крові відповідало таким, які виявлені в інших дослідженнях

Показання

Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину: · інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит); · інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія); · інфекції шкіри та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози; · інфекції, що передаються статевим шляхом: неускладнені генітальні інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Азитроміцин є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється у результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидів. Механізм резистентності. Повна перехресна резистентність існує серед Streptococcus pneumoniae, β-гемолітичних стрептококів групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів. Поширеність набутої резистентності може бути різною залежно від місцевості і часу, тому місцева інформація про резистентність необхідна, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності можна звернутися за кваліфікованою порадою, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність препарату при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною. Таблиця 1. Спектр антимікробної дії азитроміцину. *Метицилінрезистентний золотистий стафілокок має дуже високу поширеність набутої стійкості до макролідів і зазначений тут через рідкісну чутливість до азитроміцину. Фармакокінетика. Біодоступність після перорального прийому становить близько 37%. Cmax у сироватці крові досягається через 2–3 год після прийому препарату. При внутрішньому прийомі азитроміцин розподіляється по всьому організму. У фармакокінетичних дослідженнях було показано, що концентрація азитроміцину в тканинах значно вища (в 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про сильне зв’язування препарату з тканинами. Зв’язування з білками сироватки крові варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 12% при 0,5 мкг/мл до 52% при 0,05 мкг/мл у сироватці крові. Уявний об’єм розподілу в рівноважному стані (VVss) становив 31,1 л/кг. Кінцевий T½ повністю відображає T½ з тканин упродовж 2–4 днів. Близько 12% в/в дози азитроміцину виводиться у незміненому вигляді з сечею упродовж наступних 3 днів. Особливо високі концентрації незміненого азитроміцину були виявлені в жовчі людини. Також у жовчі були виявлені 10 метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну та аглікону і розщеплення кладинози кон’югату. Порівняння результатів рідинної хроматографії та мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічно активними

Протипоказання

Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, будь-якого макролідного або кетолідного антибіотика, а також будь-якого іншого компонента препарату

Побічні ефекти

У табл. 3 наведені побічні реакції, визначені за допомогою клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження, при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину. Побічні реакції наведено за системами органів та частотою. Небажані реакції, зареєстровані в період постмаркетингового спостереження, виділені курсивом. Частоту визначено таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100–<1/10); нечасто (≥1/1000–<1/100); рідко (≥1/10 000–<1/1000), дуже рідко (<1/10 000); невідомо (неможливо визначити за наявними даними). У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначені у порядку зменшення їхньої тяжкості
Таблиця 3. Небажані реакції, ймовірно пов’язані з азитроміцином, на основі даних, отриманих у ході клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження
Інформація про небажані реакції, які, можливо, пов’язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex, базується на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом або частотою від тих, про які повідомлялося при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії (табл. 4)
Таблиця 4. Небажані реакції, які, можливо, пов’язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex

Особливі інструкції

Як і для еритроміцину та інших макролідних антибіотиків, повідомлялося про рідкісні серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках ― з летальним наслідком), дерматологічні реакції, у тому числі гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Деякі з цих реакцій, спричинених азитроміцином, викликали появу рецидивних симптомів і потребували тривалішого спостереження і лікування. Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечне для життя порушення функцій печінки у пацієнтів, при прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби. Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки у разі розвитку симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією. У разі виявлення порушення функції печінки застосування азитроміцину слід припинити. У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розвитку ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріжками та азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків. Як і у випадку з іншими антибіотиками, рекомендується проводити спостереження щодо ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими організмами, включаючи гриби. При прийомі майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про Clostridium difficile-асоційовану діарею (CDAD), серйозність якої варіювала від слабо вираженої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну флору в товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile. C. difficile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку CDAD. Штами C. difficile, що гіперпродукують токсини, є причиною підвищеного рівня захворюваності і летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії і потребувати проведення колектомії. Необхідно мати на увазі ймовірність розвитку CDAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Слід ретельно вести історію хвороби, оскільки, як повідомлялося, CDAD може мати місце впродовж 2 міс після прийому антибактеріальних препаратів. У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 мл/хв) виявлено 33% збільшення системної експозиції азитроміцину. Подовження серцевої реполяризації та інтервалу Q–T, яке підвищує ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-фібриляції шлуночків (torsade de pointes), відмічено при лікуванні іншими макролідними антибіотиками, у тому числі азитроміцином. Оскільки стани, які супроводжуються підвищеним ризиком виникнення шлуночкових аритмій (включаючи torsade de pointes), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцин слід призначати з обережністю пацієнтам з існуючими проаритмічними станами (особливо жінкам і пацієнтам літнього віку), зокрема пацієнтам:. З вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу Q–T;. Які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, що подовжують інтервал Q–T, наприклад, антиаритмічні препарати класів IA (хінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин;. З порушенням електролітного обміну, особливо при гіпокаліємії і гіпомагніємії;. З клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю. Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс або новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином. Стрептококові інфекції. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції у ротоглотці, стосовно профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину. Безпека та ефективність для профілактики або лікування Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені. До складу препарату входить аспартам ― похідна речовина фенілаланіну, що становить небезпеку для хворих на фенілкетонурію. Застосування у період вагітності або годування грудьми. Вагітність. Немає адекватних даних про застосування азитроміцину у вагітних. У дослідженнях репродуктивної токсичності у тварин тератогенного шкідливого впливу азитроміцину на плід не відзначено, однак препарат проникав крізь плаценту. Безпеку застосування азитроміцину під час вагітності не підтверджено. Тому азитроміцин призначають під час вагітності, тільки якщо користь перевищує ризик. Годування грудьми. Повідомлялося, що азитроміцин проникає у молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитроміцину в грудне молоко людини, не проводилося. Фертильність. Дослідження фертильності проводили на щурах; показник вагітності знижувався після введення азитроміцину. Релевантність цих даних стосовно людини невідома. Діти. Застосовують у дітей віком від 3 років. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Докази того, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами, відсутні, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору

Умови зберігання

Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання

Ціни

Вінниця-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-231.50 грн./уп.
Дніпро-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-231.50 грн./уп.
Житомир-САНІТАС-250.85 грн./уп.
Запоріжжя-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-231.50 грн./уп.
Івано-Франківск-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-231.50 грн./уп.
Київ-БАЖАЄМО ЗДОРОВ’Я-227.95 грн./уп.
Кропивницький-БАЖАЄМО ЗДОРОВ’Я-281.95 грн./уп.
Луцьк-АПТЕКА БАМ-281.99 грн./уп.
Львів-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-229.00 грн./уп.
Миколаїв-РЕЦЕПТІКА-270.40 грн./уп.
Одеса-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-231.50 грн./уп.
Полтава-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-231.50 грн./уп.
Рівне-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-231.50 грн./уп.
Суми-РЕЦЕПТІКА-272.50 грн./уп.
Тернопіль-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-231.50 грн./уп.
Ужгород-1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА-282.47 грн./уп.
Харків-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-231.50 грн./уп.
Херсон-БАЖАЄМО ЗДОРОВ’Я-271.95 грн./уп.
Хмельницький-РЕЦЕПТІКА-269.70 грн./уп.
Черкаси-МЕДІТ-М-213.40 грн./уп.
Чернігів-ОПТ ТОРГ-271.50 грн./уп.
Чернівці-АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ-231.50 грн./уп.

INN:

АЗИТРОМІЦИН

ATC:

Азитроміцин

Виробник:

Тева Україна