СТОРВАС Таблетки, вкриті плівковою оболонкою SUN

Використання

Упаковка

таблетки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг блістер, № 30
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 20 мг блістер, № 30

Склад

Аторвастатин 10 мг
Аторвастатин 20 мг

Діагнози

Дозування

Взаємодія

Показання

Фармакологічні властивості

Протипоказання

Побічні ефекти

Особливі інструкції

Умови зберігання

Ціни

СТОРВАС (STORVAS)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

Затверджено МОЗ Украiни від 2016-09-15 р. № 973. Р.п. № UA/0778/01/01, UA/0778/01/02

Склад

діюча речовина: atorvastatin;

1 таблетка містить кальцієву сіль аторвастатину, еквівалентно аторвастатину 10 мг, 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію кроскармелоза; натрію гідроксикарбонат; натрію карбонат, безводний; гідроксипропілцелюлоза; бутилгідроксианізол; бутилгідрокситолуол; магнію стеарат; опадрай YS-1–7040 білий (гіпромелоза, макрогол 8000, титану діоксид (Е171), тальк).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

10 мг: білі або майже білого кольору, овальної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою з тисненням А30 з одного боку та плоскі з іншого;

20 мг: білі або майже білого кольору, овальної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою з тисненням А31 з одного боку та плоскі з іншого.

Фармакотерапевтична група

Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази.

Код АТХ C10А А05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором редуктази 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензиму А (ГМГ-КoA) — ензиму, що регулює швидкість перетворення ГМГ-КоА в мевалонат — прекурсор стеролів (у тому числі холестерину). У пацієнтів із гомозиготною і гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією (РГ), неспадковою формою гіперхолестеринемії та змішаними дисліпідеміями аторвастатин зменшує концентрацію загального холестерину, Х-ЛНЩ (холестерин-ліпопротеїнів низької щільності) та аполіпопротеїну Б (апо Б). Аторвастатин також зменшує концентрацію холестерин-ліпопротеїнів дуже низької щільності (Х-ЛДНЩ) і тригліцеридів (ТГ) та дещо збільшує кількість Х-ЛВЩ (холестерин-ліпопротеїнів високої щільності).

Аторвастатин знижує рівні холестерину і ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА- редуктази та синтезу холестерину в печінці і збільшення кількості печінкових рецепторів ЛНЩ (ліпопротеїнів низької щільності) на поверхні клітин, що спричиняє посилення захоплення і катаболізму ЛНЩ.

Аторвастатин зменшує синтез ЛНЩ і кількість частинок ЛНЩ. Він спричиняє виражене і стійке підвищення активності ЛНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими змінами якості ЛНЩ-частин, що циркулюють. Аторвастатин знижує рівень ЛНЩ у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, в яких терапія звичайними гіполіпідемічними засобами часто є малоефективною.

У людини фармакологічну активність виявляє як аторвастатин, так і деякі його метаболіти. Первинним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛНЩ. Зменшення рівня Х-ЛНЩ добре корелює з дозою препарату та концентрацією його в організмі. Індивідуальне дозування препарату ґрунтується на терапевтичній відповіді.

В ході вивчення дозового ефекту аторвастатин (10–80 мг) зменшував рівень загального холестерину (30–46%), Х-ЛНЩ (41–61%), апо Б (34–50%) і ТГ (14–33%). Такий результат є стійким у пацієнтів із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, неспадковою формою гіперхолестеринемії і змішаною формою гіперліпідемії, включаючи хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет.

У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин зменшує рівень загального холестерину (ЗХ), Х-ЛНЩ, Х-ЛДНЩ, апо Б, ТГ, холестерин-ліпопротеїну невисокої щільності та підвищує Х-ЛВЩ. У пацієнтів із дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин зменшує рівень холестерин-ліпопротеїну середньої щільності (Х-ЛСЩ).

У пацієнтів із гіперліпопротеїнемією Фредриксонівського типу ІІа та ІІб середній відсоток підвищення Х-ЛВЩ при застосуванні 10–80 мг препарату становив 5,1–8,7% незалежно від дози. Крім того, відзначалося значуще дозозалежне зменшення співвідношень ЗХ/Х-ЛВЩ і Х-ЛНЩ/Х-ЛВЩ.

Вплив аторвастатину в дозі 80 мг на добу впродовж 16 тижнів на виникнення ішемії та загальну летальність у хворих на нестабільну стенокардію чи інфаркт міокарда без зубця Q виявився значущим зниженням ризику ішемії міокарда та летальності, зменшенням ризику випадків регоспіталізації з приводу стенокардії та підтвердженої ішемії міокарда. Аторвастатин зменшував ризик розвитку ішемії та летального наслідку обернено пропорційно концентрації Х-ЛНЩ. Аторвастатин зменшував ризик ішемії та летального наслідку у хворих на інфаркт міокарда без зубця Q та нестабільну стенокардію однаково у чоловіків і жінок віком як до, так і від 65 років.

Профілактика кардіоваскулярних ускладнень.

Аторвастатин значно зменшував частоту летальних серцево-судинних захворювань і летального інфаркту міокарда, загальну частоту кардіоваскулярних захворювань, частоту летального і нелетального інсульту, зменшував необхідність виконання реваскуляризації міокарда. При застосуванні аторвастатину загальна летальність і летальність від серцево-судинних захворювань зменшувались незначно, але відмічалися сприятливі тенденції. Лікувальний ефект не залежав від статі, віку або початкового рівня Х-ЛНЩ.

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія у педіатричній практиці.

У хлопчиків та у постменархіальний період у дівчаток (10–17 років) із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією чи тяжкою гіперхолестеринемією аторвастатин у дозі 10–20 мг 1 раз на добу суттєво знижував рівень загального холестерину, Х-ЛНЩ, тригліцеридів та апо Б у плазмі крові. При цьому не було виявлено суттєвого впливу на зріст та статеве дозрівання у хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчаток. Безпека та ефективність застосування дози вище 20 мг для лікування дітей не вивчалися. Вплив довготривалої ефективності терапії аторвастатином у дитинстві на зменшення захворюваності та летальності у дорослому віці не встановлений.

Повторні інсульти.

У пацієнтів без серцево-судинних захворювань, які за 6 і менше місяців до початку лікування мали інсульт або транзиторну ішемічну атаку, аторвастатин у дозі 80 мг зменшував ризик летальних та нелетальних інсультів на 15%, значно зменшував частоту виникнення серцево-судинних захворювань, ризик «великих коронарних подій», процедур реваскуляризації.

Аторвастатин у тому ж дозуванні зменшував кількість випадків ішемічних інсультів та збільшував кількість випадків геморагічних інсультів. Аторвастатин не впливав на летальність від геморагічних інсультів. Було продемонстровано зменшення ризику серцево-судинних подій при терапії аторвастатином 80 мг у всіх групах пацієнтів, за винятком хворих, які вже мали геморагічний інсульт або повторний геморагічний інсульт на початку терапії. Аторвастатин у дозі 80 мг зменшує кількість інсультів та зменшує кількість «коронарних подій».

Фармакокінетика.

Всмоктування. Аторвастатин швидко всмоктується після перорального застосування; концентрація його в плазмі крові досягає максимуму впродовж 1–2 годин. Всмоктуваність і концентрація у плазмі крові збільшуються пропорційно дозі препарату. Аторвастатин у таблетках має біодоступність 95–99% порівняно з розчином. Абсолютна біодоступність аторвастатину дорівнює приблизно 12%, а системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази — приблизно 30%. Низьку системну біодоступність пов’язують із пресистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і/або біотрансформацією при першому проходженні через печінку. Незважаючи на те, що частина і ступінь всмоктування препарату зменшуються при прийомі разом з їжею приблизно на 25% і 9% відповідно, оцінюючи за максимальною концентрацією (Сmax) і площею під кривою «концентрація-час» (AUC), зменшення рівня Х-ЛНЩ не залежало від того, застосовувався аторвастатин разом з їжею чи ні. При застосуванні аторвастатину ввечері його концентрація у плазмі крові була нижчою (приблизно 30% для Сmax і AUC), ніж при ранковому застосуванні. Однак зменшення рівня Х-ЛНЩ не залежить від часу застосування препарату.

Розподіл. Середній об’єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л. Понад 98% препарату зв’язується з білками плазми крові. Коефіцієнт співвідношення еритроцит/плазма становить приблизно 0,25, що свідчить про слабке проникнення препарату в еритроцити.

Метаболізм. Аторвастатин метаболізується до орто- і парагідроксильованих похідних і різноманітних бета-окиснених продуктів. In vitro пригнічення ГМГ-КоА–редуктази за рахунок орто- і парагідроксильованих метаболітів майже дорівнює дії аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату відносно ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% реалізується за рахунок активності циркулюючих метаболітів. Дослідження in vitro показали важливе значення печінкового цитохрому Р450 3А4 для метаболізму аторвастатину, що може проявлятись у збільшенні концентрації аторвастатину в плазмі крові людини внаслідок сумісного застосування з еритроміцином, який є інгібітором зазначеного ензиму. При дослідженнях in vitro також встановлено, що аторвастатин є слабким інгібітором цитохрому Р450 3А4. Одночасне застосування аторвастатину й терфенадину — сполуки, що в основному метаболізується цитохромом Р450 3А4, не дало значущого ефекту збільшення концентрації терфенадину в плазмі крові. Отже, малоймовірно, що аторвастатин буде значно змінювати фармакокінетику інших субстратів цитохрому Р450 3А4. У тварин ортогідроксильні метаболіти піддаються подальшій глюкуронізації.

Виділення. Аторвастатин та його метаболіти виділяються, головним чином, із жовчю внаслідок печінкового та/або екстрапечінкового метаболізму. Однак препарат не зазнає значної кишково-печінкової рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину у людини становить близько 14 годин, але період напіввиведення інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази завдяки циркулюючим активним метаболітам становить від 20 до 30 годин. Менше 2% від дози аторвастатину після перорального застосування виділяється із сечею.

Пацієнти літнього віку. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі крові у здорових пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) є вищим (приблизно 40% для Сmax і 30% — для AUC), ніж у молодих людей. Не виявлено різниці ефективності лікування аторвастатином пацієнтів літнього віку і пацієнтів інших вікових груп.

Діти. Фармакокінетичні дані для групи пацієнтів дитячого віку відсутні.

Стать. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі у жінок відрізняється від рівня концентрації у плазмі крові у чоловіків (приблизно 20% вище для Сmax і 10% менше для AUC). Однак не виявлено клінічно достовірної відмінності ефекту впливу на ліпіди у чоловіків і жінок.

Ниркова недостатність. Хвороби нирок не діють на рівень концентрації препарату в плазмі крові чи на дію аторвастатину щодо ліпідів. Тому немає необхідності змінювати дозу препарату для хворих із нирковою недостатністю.

Гемодіаліз. Дослідження, що проводилися, не охоплювали пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок; імовірно, гемодіаліз суттєво не змінює кліренс аторвастатину, оскільки препарат майже повністю зв’язується з білками плазми крові.

Печінкова недостатність. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі крові помітно підвищується (Сmax – приблизно в 16 разів, а АUС — в 11 разів) у хворих на алкогольний цироз печінки.

Канцерогенез, мутагенез, шкідливий вплив на фертильність. У ході досліджень на тваринах аторвастатин не виявив канцерогенного ефекту.

Клінічні характеристики

Показання

Запобігання серцево-судинним захворюванням.

Для дорослих пацієнтів без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, низький рівень ЛПВЩ (холестерин-ліпопротеїнів високої щільності) або наявність ранньої ішемічної хвороби серця у сімейному анамнезі, аторвастатин показаний для:

— зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;

  •  — зменшення ризику виникнення інсульту;
  •  — зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації та стенокардії.  

    Для пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу та без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, тютюнопаління або артеріальна гіпертензія, препарат показаний для:

    — зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;

    — зменшення ризику виникнення інсульту.

    Для пацієнтів з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця аторвастатин показаний для:

    — зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда;

    — зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту;

    — зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації;

    — зменшення ризику госпіталізації у зв’язку із застійною серцевою недостатністю;

    — зменшення ризику виникнення стенокардії.

    Гіперліпідемія.

    — Як доповнення до дієти, щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ (холестерин-ліпопротеїнів низької щільності), аполіпопротеїну В та тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів із первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несімейною) та змішаною дисліпідемією (типи IIa та IIb за класифікацією Фредріксона).

    — Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів із підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці крові (тип IV за класифікацією Фредріксона).

    — Для лікування пацієнтів із первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредріксона), у випадках, коли дотримання дієти є недостатньо ефективним.

    — Для зменшення загального холестерину та холестерину ЛПНЩ у пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, аферез ЛПНЩ), або якщо такі методи лікування недоступні.

    — Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїну В у хлопчиків та дівчат після початку менструацій віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів такі:

    a) холестерин ЛПНЩ залишається ≥190 мг/дл або

    б) холестерин ЛПНЩ ≥160 мг/дл та:

    • у сімейному анамнезі наявні ранні серцево-судинні захворюваня або
    • два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, що присутні у пацієнта дитячого віку.

    Протипоказання

    • Активне захворювання печінки, що може включати стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології.
    • Гіперчутливість до будь-якого з компонентів цього лікарського засобу.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Ризик розвитку міопатії в ході лікування статинами підвищується у разі одночасного застосування похідних фіброєвої кислоти, ліпідомодифікаційних доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібіторів CYP 3A4 (наприклад, кларитроміцину, інгібіторів протеази ВІЛ та ітраконазолу) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

    Потужні інгібітори CYP 3A4. Аторвастатин метаболізується цитохромом P450 3A4. Одночасне застосування препарату з потужними інгібіторами CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрацій аторвастатину у плазмі крові. Ступінь взаємодії та посилення дії залежать від мінливості впливу на CYP 3A4. Слід за можливістю уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, посаконазолом та інгібіторами протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування меншої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта.

    Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флюконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові. Одночасне застосування еритроміцину та статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Дослідження взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводилися. Відомо, що аміодарон та верапаміл пригнічують активність CYP3A4, а отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину та цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину. Також рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта. Після початку лікування інгібітором або після корекції його дози рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта.

    Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, що інгібують CYP 3A4 та можуть підвищувати концентрації аторвастатину в плазмі крові, особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (понад 1,2 літра на добу).

    Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні препарату у дозі 80 мг та кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) порівняно із застосуванням тільки препарату аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, пацієнтам, які застосовують кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати атовастатин у дозі вище 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

    Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину з кількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту С телапревіром порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Тому для пацієнтів, які застосовують інгібітор протеази ВІЛ типранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту C телапревір, слід уникати одночасного застосування із аторвастатином. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які застосовують інгібітор протеази ВІЛ лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. Для пацієнтів, які застосовують інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг та застосовувати їх з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). При застосуванні пацієнтам, які застосовуть інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, доза аторвастатину не повинна перевищувати 40 мг, а також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу пацієнтів.

    Ітраконазол. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні препарату у дозі 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, у пацієнтів, які застосовують ітраконазол, слід бути обережними, якщо доза аторвастатину перевищує 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

    Циклоспорин. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг/добу порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Слід уникати одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину (див. розділ «Особливості застосування»).

    Медичні рекомендації щодо застосування лікарських препаратів, що взаємодіють, підсумовано у таблиці (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

    Взаємодії лікарських засобів, пов’язані з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу.

    Препарати, що взаємодіють Медичні рекомендації щодо застосування
    Циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір) Уникати застосування аторвастатину
    Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір) Застосовувати з обережністю та у найменшій необхідній дозі
    Кларитроміцин, ітраконазол,

INN:

АТОРВАСТАТИН

ATC:

Аторвастатин

Виробник:

SUN

Форма випуску:

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою